«Алiса Селезньова» народила дiвчинку, але КЁр Буличов дЁзнався про це з газет

 

Для корректного отображения на этой странице национальных букв и символов используйте UTF-8

Якщо запитати сьогоднЁшнЁх дЁвчат Ё хлопцЁв, хто автор захоплюючих повЁстей та оповЁдань про АлЁсу Селезньову, безсумнЁвно, всЁ як один вЁдкажуть: «КЁр Буличов!» А от назвати його по батьковЁ мало хто зможе, Ё якщо хтось хоче поговорити з письменником, то звертається до нього звичайно «КЁр КЁрич». ВтЁм, певний час навЁть деякЁ друзЁ мого вже сивого спЁвбесЁдника зовсЁм Ё не здогадувались, що такий солЁдний вчений-сходознавець, доктор Ёсторичних наук І. В. Можейко Ё улюбленець дЁтвори КЁр Буличов — та сама людина.

Живе Ігор Всеволодович у самому центрЁ Москви в гарному висотному будинку, який був зведений спецЁально для працЁвникЁв кЁно: артистЁв, режисерЁв, операторЁв. Тут його всЁ знають Ё люблять, адже за його сценарЁями було поставлено велику кЁлькЁсть рЁзних фЁльмЁв як для дЁтей, так Ё для дорослих.

Живе вЁн разом з дружиною — вЁдомою московською художницею КЁрою ОлексЁ©вною Сошинською. Вона — найперший читач, а вЁдтак Ё найсуворЁший критик усЁх його творЁв. До речЁ, бЁльшЁсть Ёз них вона Ё проЁлюструвала.

Природно, моє перше запитання до письменника було про АлЁсу. Адже, напевне, кожному хотЁлося б дЁзнатися, якЁ новЁ захоплюючЁ пригоди зазнала вона останнЁм часом.

 

— Ну що ж, можу порадувати юних любителЁв фантастики. У газетЁ «Пионерская правда» Ё журналЁ «Однокласник» нещодавно надруковано повЁсть «ПривидЁв не буває», а в московському видавництвЁ «Армада» вийшла нова книжка про АлЁсу Селезньову. Гадаю, хто схоче, той сам ©© прочитає. Навряд чи нам зараз варто говорити про якЁсь подробицЁ сюжету.

 

— Згоден з вами. ТодЁ давайте згадаємо минулЁ часи. НаприкЁнцЁ вЁсЁмдесятих величезний успЁх випав на долю одразу двох ваших екранЁзацЁй. Я маю на увазЁ «Гостю з майбутнього» Ё «ЛЁлову кулю». І, певно, багатьом нашим читачам було б цЁкаво дЁзнатися, чи пЁдтримуєте ви дружнЁ стосунки з режисером-постановником Арсеновим Ё виконавицею головно© ролЁ Наталкою Гусєвою?

 

— З Павлом Оганезовичем ми регулярно передзвонюємося, тому що живемо досить далеко один вЁд одного Ё для зустрЁчей не завжди вдається викро©ти час. Що стосується Наталки, то я бачив ©© лише раз у життЁ — на знЁмальному майданчику, та й то якось мимохЁдь. Правда, нещодавно читав Ёнтерв'ю з нею в однЁй з московських газет. Вона вийшла замЁж Ё народила дЁвчинку. Що ще?.. Отримала нову квартиру, зараз, ясна рЁч, не працює (за фахом вона бЁохЁмЁк) — доглядає дитину. В кЁнематограф, наскЁльки менЁ вЁдомо, повертатися не збирається.

 

— Ігорю Всеволодовичу, а вам подобаються ЁншЁ екранЁзацЁ© КЁра Буличова?

 

— Мабуть, лише «ЗолотЁ рибки» Ё «Шанс» режисера Олександра Майорова.

 

— А з дитячих мультикЁв?

 

— БЁльш-менш мене задовЁльняє якЁсть постановки «Таємниця третьо© планети». До всЁх Ёнших мультфЁльмЁв, що були створенЁ за мо©ми сценарЁями, у мене є суттєвЁ претензЁ©.

 

— Ну що ж, автору завжди виднЁше. Пробачте за таке трохи нескромне запитання, а чи не вважаєте ви себе одним з фундаторЁв жанру вЁтчизняно© дитячо© фантастики?

 

— НЁ, бо взагалЁ не бачу яко©сь чЁтко© межЁ мЁж фантастикою «дитячою» Ё «дорослою». Адже вся лЁтература так чи Ёнакше має сталу закономЁрну тенденцЁю до самоомолодження. Так, наприклад, «Пригоди ГуллЁвера» Ё бЁльша частина написаного Жюлем Верном призначалась колись для зрЁло© аудиторЁ©, тепер це читають в основному дЁти. Те саме можна знайти Ё в росЁйськЁй лЁтературЁ: Бєляєв, Булгаков, Обручев... З Ёншого боку, в наш час почала стиратись Ё грань мЁж авторською назвою Ё художньо-фантастичними творами, що завжди була непорушною. НайбЁльш характернЁ приклади — добре вЁдомЁ всЁм «Карлсон», «ПеппЁ Довгапанчоха», а з вЁтчизняних авторЁв можна згадати АнтонЁя Погорєльського з його колоритною «Чорною куркою...».

 

— А на яких книжках ви самЁ виховувались Ё зростали?

 

— Першим мо©м самостЁйно прочитаним твором було оповЁдання Сетон-Томпсона «ДомЁно». Ця знаменна для мене подЁя вЁдбулась у першому класЁ. ВзагалЁ треба сказати, що у роки мого дитинства ситуацЁя була зовсЁм не такою, як тепер: тодЁ читали те, що удавалося дЁстати, тобто якогось особливого вибору не було.

 

— І все ж таки що саме з дитячо© вЁтчизняно© лЁтератури залишило у вашЁй пам'ятЁ найбЁльш глибокий слЁд?

 

— На це запитання я можу вЁдповЁсти одразу, без жодних вагань. То були «Пригоди Травки» СергЁя Розанова — книжка, якою я захоплююсь Ё понинЁ. Правду кажучи, друга ©© частина «Алюта — повЁтряне слоненя» вже не так мене зворушила.

 

— А з фантастики?

 

— Якщо говорити про вЁтчизняну, то це «Голова професора Доуеля» Олександра Бєляєва Ё «ПлутонЁя» Миколи Обручева, а Ёз захЁдно© — «Загублений свЁт» Конан-Дойля.

 

— Ігорю Всеволодовичу, а чому такЁ популярнЁ свого часу «Пригоди Травки» здаються теперЁшнЁм дЁтям уже не такими цЁкавими?

 

— Я гадаю, тому, що саме життя стало набагато жвавЁшим, енергЁйнЁшим. Адже у Розанова, як, до речЁ, Ё у МарттЁ ЛаррЁ чи, припустимо, ЛЁдЁ© Чарсько©, сюжет розгортається наче у сповЁльненЁй зйомцЁ, Ё дЁтям часто бракує терпЁння дочитати книжку до кЁнця. Що вже казати про вЁдеоЁгри, де хЁд подЁй взагалЁ змЁнюється з калейдоскопЁчною швидкЁстю.

 

— А комусь Ёз сучасних письменникЁв пощастило «осЁдлати» цей скажений ритм?

 

— Як менЁ здається, найкраще вЁдчувають характер Ё запити сво©х маленьких читачЁв Едуард Успенський та ГригорЁй Остер, ну, а з лЁрикЁв, певно, Валентин Берестов.

 

— У вашЁй квартирЁ стЁльки цЁкавих штучок Ё картин, що само собою напрошується питання про вашЁ колекцЁ©.

 

— СправдЁ, є у мене кЁлька цЁкавих колекцЁй, Ё перш за все — найбагатша колекцЁя головних уборЁв. КрЁм того, я збираю росЁйськЁ посадовЁ знаки, оскЁльки взагалЁ серйозно займаюсь ©х вивченням. Нещодавно навЁть спецЁальну книжку про них пЁдготував. У минулЁ часи кожен службовець у РосЁ© вЁд двЁрника до городового й камергера, виходячи на роботу, обов'язково чЁпляв свЁй особливий посадовий знак. Не знаю чому, але до мене цЁєю темою нЁхто належним чином не займався. До того ж маю чимало польських вЁйськових знакЁв, тому що польська ЁсторЁя менЁ, вЁдверто кажучи, небайдужа. Що стосується картин, то вони, як ви мали здогадатись, належать головним чином пензлю моє© дружини.


В гостях у КЁра Буличова був СергЁй Лишанський


Кир Булычев -> [Библиография] [Книги] [Критика] [Интервью] [Иллюстрации] [Фотографии] [Фильмы]



Фантастика -> [ПИСАТЕЛИ] [Премии и ТОР] [Новости] [Фэндом] [Журналы] [Календарь] [Фотографии] [Книжная полка] [Ссылки]


(с) Кiр Буличов, 1997.
(с) С. Лишанський, 1997.
(с) "Однокласник", 1997.
(с) Дизайн Дмитрий Ватолин, Михаил Манаков, 1998.
(с) Набор текста, верстка, подготовка Михаил Манаков, 1998, 1999.
(с) Корректор , 1999.
Ваши замечания и предложения оставляйте в Гостевой книге
Тексты произведений, статей, интервью, библиографии, рисунки и другие материалы
НЕ МОГУТ БЫТЬ ИСПОЛЬЗОВАНЫ без согласия авторов и издателей.